Короткий огляд історії дентальної імплантології

Дентальну імплантологію після 2-ї світової війни винайшов професор Л. Лінков із Нью-Йорка (США). Його методи були основними у світовій практиці лікування до кінця 1980-х років. Тоді П. І. Бранемарк (випадково) виявив, що кістка здатна зростатися з титановими поверхнями. Для імплантологів у цьому нічого нового – вони десятиліттями працювали з імплантатами з титану чи титанових сплавів.

Після того, як П.І. Бранемарк опублікував свої висновки, у сфері дентальної імплантології виник метод остеоінтеграції. Незважаючи на те, що цей метод мав масу недоліків, таких як тривалі терміни загоєння, необхідність нарощування кісткової тканини, висока вартість як самих пристроїв, так і лікування, він все ж таки став популярним і широко застосовуваним. Інших методів лікування на той момент не існувало.

Німецький стоматолог професор С. Іде після 1998 року об'єднав знання про дентальну імплантологію, що існувала на той час, і досвід, накопичений травматологами, і впровадив у дентальну імплантологію новий Метод остеофіксації. Іншими словами, сьогодні існує два абсолютно різні методи дентальної імплантології, і обидва вони науково обґрунтовані та визнані. Завдяки своїм величезним перевагам Метод остеофіксації набагато краще сприймається пацієнтами, які сьогодні можуть обирати між обома видами лікування.

З 2006 року професор С. Іде працює та навчає по всьому світу команди сучасних імплантологів. Таким чином, лікування за методом остеофіксації стало доступним на всіх континентах. Його учні зараз працюють із цим методом у всьому світі і щороку відзначають день народження свого гуру як «День стратегічної імплантології». Вони називають професора С.Іде «батьком сучасної імплантології», чим висловлюють глибоку подяку за його наукову працю та розробку абсолютно нового методу оральної імплантології. Фактично своєю роботою професор С. Іде вирішив усі існуючі проблеми старого методу остеоінтеграції: у нарощуванні кістки більше немає необхідності, всі процедури можна проводити в протоколах негайного функціонального навантаження, імплантати можна встановлювати у будь-який момент, у будь-якому віці та незалежно від наявних захворювань, а головне, навколо імплантатів Strategic Implant^® та Corticobasal^® не виникає периімплантиту (ПІ). При цьому витрати на лікування суттєво нижчі порівняно з лікуванням методом остеоінтеграції. Завдяки доступності його методу пацієнти вперше змогли зважитися на життя без «своїх» зубів, що найчастіше тягло для них лише великий стрес та витрати.